Меноніти Запоріжжя: від історії до сьогодення

Подробности

Опубликовано 26.01.2016 10:26

QR-код установлен под патронатом
Александра Богуслаева!

Меноніти - одна з релігійно-протестантських громад, назва якої походить від імені її ідейного фундатора, голландського священика Менно Сімонса.
Наприкінці ХVIII століття, по завершенні російсько-турецької війни та на тлі знищення Запорозької Січі, царський уряд з метою залюднення родючих українських степів, запросив менонітів переїхали до Російської імперії. Їм була обіцяна свобода віросповідання, їх звільнили від військової повинності, адже насамперед меноніти проповідують відмову від насильства. Крім того менонітів звільнили від усіх видів податків терміном на 10 років. Кожній менонітській родині виділили 65 десятин землі та 500 рублів.
Меноніти прийшли на Запорізькі землі і, з властивою їм працьовитістю, взялися за облаштування сіл. Місцеві жителі вражалися квітучим садам, акуратним і доглянутим городам, розумно налагодженим побутум. Цей народ вирізнявся високою грамотністю. У лічені роки вони освоїли українську мову і вільно спілкувалися з місцевим населенням.
Меноніти приділяли велику увагу освіті, дбайливо й уважно ставилися до природи. Особливого значення меноніти надавали вихованню та освіті дітей, вважали писемність найважливішою потребою людини. Крім того вирізнялися соціальним укладом життя, а головне - морально-етичними нормами.
Господарства менонітів мали найвищі показники землезабезпечення, вирізнялися зразковими і високопродуктивними породами худоби. Меноніти мали дрібні заводиди, фабрикики, млини та майстерні, які згодом стали основою економічної міці тодішнього Олександрівська.
Хортицький менонітський округ, який знаходився на території Олександрівського та Катеринославського повітів Катеринославської губернії, наприкінці ХІХ століття складався з 18 колоній.
Найбільші підприємства сільськогосподарського машинобудування знаходились у колоніях «Розенталь» і «Хортиця» (сучасне селище Верхня Хортиця) та «Шенвізе» (територія поруч із сучасним автозаводом «ЗАЗ»). Зародження і стрімкий розвиток у ХІХ столітті сільськогосподарського машинобудування у менонітських колоніях насамперед пов’язуть з іменами Петра Петровича Леппа і Андрія Андрійовича Вальмана.
Одним із найцінніших спадків, який зберігає понад вікову пам'ять про менонітів, - є і донині неперевершена за стилем архітектура. Чи не найбільша кількість менонітських споруд збереглася саме у Верхній Хортиці - на території колишніх колоній «Хортиця» і «Розенталь».
Споруди, зведені наприкінці ХІХ - початку ХХ століття, розташовані зовсім поруч. Більшість з них мали освітянський профіль, який фактично не змінився і донині. Це і колишня учительська семінарія, яку за радянських часів перетворили у Хортицьку педагогічну школу, згодом – у педагогічний технікум, а у повоєнні роки – Верхньохортицьке педучилище, яке перейменували у 70-х роках у Запорізьке педучилище. Студенти цього закладу мешкали поруч у гуртожитку – будівлі, яка також була зведена менонітами – родиною Вальманів. Планувалося, що у ньому буде розташовано дитячий садок. Нині ж цю будівлю займає відділ освіти Запорізького району.
Зовсім поруч розташована ще одна перлина менонітської архітектури – колишня школа-гімназія для дівчат, яка також вже десятки років не міняє освітянського профілю. Впродовж багатьох років там базується загальноосвітня школа № 81.
Чимало своїх ідей та намірів меноніти так і не встигли реалізувати в Україні. Спочатку завадив голод наприкінці ХІХ століття та 1-а світова війна, а потім - жовтнева революція з її сумними і трагічними наслідками. А остаточний термін знищення і зникнення менонітських громад у Запоріжжі пов'язують з подіями 2-ї світової війни.
Нащадки наших «українських менонітів» нині мешкають практично на всіх континентах – переважно у країнах Північної та Південної Америки та Західної Європи.
Постійним нагадуванням про яскраву і водночас драматичну історію перебування менонітів на Запоріжжі є меморіал менонітам - жертвам сталінського терору і релігійних утисків. Він складається з трьох гранітних плит із силуетами чоловіка, жінки і двох дітей. За задумом автора, канадійця-меноніта Пола Еппа, - це ніби книжкова полиця з фотографіями з яких назавжди вилучили їх героїв.

Zaporizhzhia Mennonites: from history to present days

Mennonites is one of the religious and Protestant communities, whose name comes from the name of its ideological founder, a Dutch priest Menno Simons.
At the end of the XVIII century, at the end of the Russian-Turkish war and abolishing Zaporizhzhia Sich, tsarist government in order to populate fertile Ukrainian steppes, invited Mennonites which moved to the Russian Empire. They had been promised freedom of religion; they had been released from military service, as they first preached the principles of violence abandonment. In addition Mennonites had been freed from all taxes for 10 years. Each Mennonite family was allocated with 65 acres of land and was given 500 rubles.
Mennonites came to Zaporizhzhia land with their usual diligence, undertook the resettlement of villages. Locals were amazed by blooming, neat and well-groomed gardens, cleverly adjusted living. This nation was distinguished by a high literacy and competence. In a few years they had mastered the Ukrainian language and communicated freely with the local dwellers.
Mennonites paid great attention to education, had good attitude to nature. Bringing up and education of children was of particular importance to Mennonites.
They considered writing to be the most important human need. They were also famous for their social way of life, and most importantly - the moral and ethical standards.
Mennonite farms and households had the highest level of land providing and outstanding and distinguished performance breeds of cattle. Mennonites had small plants, factories, mills and workshops, which later became the basis of economic strength of Aleksandrovsk.
Khortickiy Mennonite County, which was situated at Alexandrovsk and Ekaterinoslavskii counties of Ekaterinoslav province, in the late nineteenth century, consisted of 18 colonies.
The largest agricultural engineering company was located in colonies "Rosenthal" and "Khortytsya" (modern village of Upper Khortytsya) and "Shenvize" (the area next to the modern automobile factory "ZAZ"). The birth and rapid development of agricultural engineering in the nineteenth century in the Mennonite colonies, was associated with the names of Peter P. Lepp and Andrew A. Valman.
One of the most valuable heritages, which preserves of more than a century memory of Mennonites, is still unmatched and excellent architecture style. Not that many of Mennonite buildings has been preserved in Upper Khortytsya - in former colonies "Khortytsya" and "Rosenthal".
The buildings erected in the late XIX - early XX century, are located nearby. Most of them were of educational profile, which in fact has not changed to this day. This former teacher's seminary, which in Soviet times turned in Khortyckiy pedagogical school, then - in pedagogical college, and in the postwar years - Verhnohortytska pedagogical school, was renamed in the 70s in pedagogical school in Zaporozhzhia. The students of this institution lived in the hostel nearby - a building that was built by Mennonites – the Valman family. It had been planned that it would be a kindergarten. And now the Department of Education of Zaporizhzhia region occupies this building
Next to that building another pearl of the Mennonite architecture is situated. It’s the former school-gymnasium for girls, which also has not changed its educational profile. For many years secondary school number 81 has been based there.
Many of the ideas and intentions of the Mennonites did not have time to be implemented in Ukraine. First, the famine at the end of the XIXth century was the reason why the ideas had not been implemented, then – the First World War, then the October Revolution, with its sad and tragic consequences. And the final period of destruction and disappearance of the Mennonite communities in Zaporizhzhia are connected with the Second World War.
The descendants of our "Ukrainian Mennonites" now live in almost all continents - mostly in North and South America and Western Europe.
A constant reminder of bright and dramatic history of Mennonites staying in Zaporizhzhia is Mennonites Memorial to victims of Stalin terror and religious oppression. It consists of three granite slabs with a man’s silhouettes, a woman and two children. According to the author, the Canadian Mennonite-Paul Eppa – it’s like a bookshelf with pictures from which all their heroes were removed.